Стандарт S-100. Перспективи розвитку гідрографічних даних

Нинішня епоха – це епоха глобалізації, яка вимагає нових підходів до усіх сфер діяльності людства. Це стосується і морської галузі, зокрема її гідрографічного забезпечення, яке вимагає більш уніфікованого підходу до розробки стандартів, єдиних вимог до усіх виробників і постачальників гідрографічних даних.

У відповідь на виклики сучасності МГО розробила стандарт S-100 «Універсальна модель гідрографічних даних», який був опублікований 1 січня 2010 р. як міжнародний стандарт морської геопросторової інформації і став основою для розробки нових стандартів, зокрема S-101 – специфікація електронних навігаційних карт (ЕНК) наступного покоління.
В чому полягає суть стандарту S-100? Стандарт визначає модель даних для розробки електронних навігаційно-картографічних продуктів наступного покоління, а також іншої цифрової продукції, необхідної гідрографічним, морським і геоінформаційним спільнотам.

Мета S-100 – охопити якомога більше пов’язаних з гідрографією джерел цифрових даних, продуктів та користувачів, а також досягти через стандартизацію більшої послідовності та сумісності гідрографічних даних для доступу до них ширшого кола зацікавлених осіб поза державними гідрографічними організаціями.
Основні переваги стандарту:
■ сумісність з традиційними геоінформаційними системами (ГІС);
■ неізольовано розроблені нові компоненти, тобто можливість розробляти і застосовувати власні стандарти (реєстри геопросторової інформації) із власними концепціями об’єктів та їх атрибутів, а також враховувати вимоги різноманітних користувацьких спільнот;
■ простіші способи використання гідрографічних даних поза сферами діяльності гідрографічних організацій та користувачів електронних картографічно-навігаційних інформаційних систем (ЕКНІС), наприклад, охорона прибережних зон, моделювання повеней тощо;
■ оновлення даних за допомогою технології PnP, удосконалення умовних знаків і програмного забезпечення.
Стандарт S-100 дозволяє розробляти специфікації таких цифрових продуктів як електронні навігаційні карти (ЕНК), морські навігаційні посібники, морські ГІС та інші продукти і послуги, пов’язані з електронною навігацією. Він містить декілька форматів кодування даних, які широко використовуються і «відповідають цільовому призначенню». Розширюваний реєстр геопросторової інформації (GI Registry) забезпечує загальнодоступне місце для зберігання концепцій об’єктів і атрибутів та враховує вимоги широкого кола користувачів.

Від упровадження S-100 очікують, насамперед, покращення в програмному забезпеченні ЕКНІС, а саме:
■ удосконалення правил відображення електрон­них карт для більш гармонійного зображення;
■ нової структури і типів об’єктів, що дозволить переглядати вибіркові описи окремих об’єктів для їх кращого розуміння;
■ оновлення типів об’єктів, що дасть змогу користувачам перевіряти оновлення для Повідомлень мореплавцям;
■ простішого методу обчислення або відображення інформації про якість батиметричних даних;
■ ЕКНІС дозволятиме використовувати додаткову інформацію одночасно з ЕНК.

Нині на основі стандарту S-100 розробляються різноманітні специфікації, продукти та послуги. Так, МГО розробляє специфікації S-101 – S-129 (навігаційна обстановка), зокрема S-101 «Електронна навігаційна карта (ЕНК)», S-102 «Батиметрична поверхня» тощо.

Міжнародна асоціація навігаційного забезпечення мореплавства і маякових служб (МАМС) працює над розробкою специфікацій S-201–299, серед яких S-201 «Інформація про засоби навігаційного обладнання», S-210 «Формат обміну даними між службами регулювання руху суден». Перед Міжурядовою океанографічною комісією (IOC) стоїть завдання з розробки специфікацій щодо своєї сфери діяльності (S-301 – S-399). Спираються на S-100 при розробці своїх галузевих специфікацій й інші організації.

Так, Робоча група з узгодження ЕНК річкових шляхів (IEHG) працює над S-401 «ЕНК внутрішніх водних шляхів», Спільна технічна комісія IOC – S-411 «Інформація про льоди» та Всесвітня метеорологічна організація з океанографії та морської метеорології (JCOMM) – S-412 «Погодний оверлей». Робоча група НАТО з питань геопросторових морських даних (GMWG) використовує S-100 для S-501–525 (специфікації додаткових прошарків військових об’єктів (AML)).

Отже, новий стандарт S-100 «Універсальна модель гідрографічних даних» став базовим стандартом для розробки цілої низки специфікацій для різних сфер діяльності, тією чи іншою мірою пов’язаних з гідрографією.

Довідка: Міжнародна гідрографічна організація (МГО) – це міжурядовий консультативно-технічний орган, спеціально створений (1921 р.) з метою підтримання безпеки мореплавства та сприяння захисту морського середовища. Одним з голов­них її завдань є створення та оновлення міжнародних стандартів для забезпечення належного та ефективного збору усіх видів гідрографічних (океанографічних) даних.