Картограф 1-ї категорії відділу підготовки навігаційних карт та посібників філії ДУ «Держгідрографія» «Укрморкартографія» Павло Іванов у цей час перебуває у містечку Тонтон на південному заході Англії, де розташована штаб-квартира Гідрографічної служби Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (UKHO). Тут наш колега проходить навчальний курс підготовки спеціалістів у галузі навігаційної картографії «Геопросторовий морський аналіз і картографія» (Geospatial Marine Analysis and Cartography – GEOMAC).
Скориставшись короткими канікулами, які передбачені програмою навчального курсу, ми поспілкувалися з Павлом Івановим у форматі бліц-інтерв’ю.
– Якою є мета участі у програмі «Геопросторовий морський аналіз і картографія» і які знання отримують учасники цієї програми?
– Програма, повна назва якої звучить як Geospatial Marine Analysis and Cartography – GEOMAC Cartography Category B, є одним із курсів підготовки спеціалістів у галузі навігаційної картографії за стандартом Міжнародної гідрографічної організації (МГО) S-8B. Курс розрахований як на досвідчених спеціалістів у зазначеній сфері, так і на початківців, які тільки починають свій шлях у навігаційній картографії в своїх країнах. Курс передбачає вивчення повного циклу виробництва навігаційного картографічного продукту: від збору та інтерпретації даних до виготовлення електронних навігаційних карт (ЕНК), паперових карт та Повідомлень мореплавцям.
– Окресліть актуальну потребу і перспективу застосування цих знань на практиці.
– Для початківців галузі цей курс є непростим, напруженим, проте ефективним вступом до навігаційної картографії, після завершення якого вони будуть здатні впоратися з усіма процесами, пов’язаними зі створенням та виробництвом ЕНК та паперових карт. Натомість для досвідчених фахівців – це можливість спілкування з провідними спеціалістами UKHO щодо питань та викликів, які постають перед ними в їхній поточній діяльності. Окрім картографічних дисциплін цей курс містить у собі два модулі від міжнародних партнерів: один з них зосереджений на управлінні морськими даними (цей модуль ми почали опановувати цього тижня), другий – присвячений дослідженню морського дна та високоточній батиметрії.
Після успішного завершення курсу та представлення фінального проєкту студенти отримують міжнародно визнаний сертифікат картографа категорії В, який є однією з найвищих відзнак якості спеціаліста в галузі навігаційної картографії. На моє переконання, найбільшою перевагою курсу є те, що після його завершення комунікація з міжнародною командою студентів та викладачів не припиняється, а вирішення проблем та викликів, що постають перед гідрографічним офісом однієї конкретної морської держави, може бути пришвидшене завдяки прямому обміну міжнародним досвідом та об’єднанню зусиль картографів різних країн-партнерів.
– До яких викликів потрібно бути готовим науковому співтовариству при запровадженні новітніх технологій і стандартів у морській картографії?
– Сьогодні ми перебуваємо на порозі великих змін у морській навігаційній картографії. Унаслідок впровадження в практику серії стандартів МГО S-100, зокрема S-101, який приходить на зміну застарілому стандарту виробництва ЕНК S-57, з’являється багато викликів перед спільнотою мореплавців, картографів, гідрографів та виробників програмного забезпечення. З одного боку, ці зміни приводять дані ЕНК до вимог ISO 19100 і ставлять їх на одному рівні з іншою геопросторовою інформацією. Це дозволить полегшити обмін та інтеграцію даних між науковим співтовариством, виробниками картографічної продукції та мореплавцями. З іншого боку, відмова від S-57 передбачає значні інвестиції від усіх зацікавлених сторін: для мореплавців – це придбання електронних картографічних навігаційно-інформаційних систем (ЕКНІС), сумісних із S-100, для картографічних та гідрографічних служб – це оновлення програмного забезпечення для виготовлення картографічної продукції за новими стандартами та навчання персоналу для роботи в нових умовах, для виробників програмного забезпечення – це виготовлення та підтримка нових картографічних модулів та ЕКНІС, здатних безперебійно працювати за новим стандартом.
– Чого, на ваш погляд, потребуватиме морська картографія України для реалізації стандарту S‑100?
– Для впровадження S-100, зокрема S-101 (бо саме ця частина серії стандартів S-100 є відповідальною за картографічне відображення), морській картографії України потрібно враховувати декілька важливих моментів та зробити декілька кроків. По-перше, враховуючи, що «жива» версія S-101 очікується наприкінці 2024-го або на початку 2025 року, ми потребуємо повного тексту стандарту, аби започаткувати хоча б якісь процеси зі створення нового продукту. По-друге, для створення цього продукту ми потребуватимемо сучасного програмного забезпечення з можливістю стабільної підтримки – через «молодість» стандарту. По-третє, на разі можна припустити, що S-57 та S-100 впродовж кількох років існуватимуть паралельно. Через це треба підготувати українських судноводіїв до неминучої зміни, що впроваджуватиметься на міжнародному рівні.
