Дністровсько-Цареградському маяку – 170 років!

Саме 21 вересня 1851 року Дністровсько-Цареградський знак набув статусу «маяка на чолі з лоцмейстером і командою матросів із шести осіб».

Назва маяка пояснюється просто – він вказував мореплавцям шлях із Дністра до Цареграда (так у руських текстах середньовіччя називався Константинополь, столиця Римської імперії). Цей морський шлях був добре відомий морякам ще з VI ст. до н. е.: мореплавці курсували між містом Tip, розташованим на західному березі Дністровського лиману (нині м. Білгород-Дністровський) та грецькою Візантією, на місці якої у 324–330 роках н. е. і з’явився Константинополь.

Вперше навігаційний знак для позначення Цареградського гирла встановили у 1827 році. Він мав два постійні горизонтальні вогні білого кольору, що підіймалися над рівнем моря на 52 фути (майже 16 метрів) й освітлювали горизонт на відстань 4–5 миль (понад 9 км). Джерелом світла були маякові світильники на суріпковій олії, за роботою яких слідкував один доглядач. У такому вигляді навігаційний знак проіснував до 1851 року, коли йому надали статус маяка. Саму конструкцію знака залишити незмінною, лише збільшили її висоту. Рослинну олію замінили на петролеум (продукт переробки нафти) й перейшли на ґнотове освітлення. Це дало змогу збільшити дальність видимості вогню з 5 до 7 миль (майже 13 км).

Згодом у 1884 році маяк реконструювали і замість дерев’яної щогли з’явилася 16-метрова вежа з ліхтарним приміщенням, де було встановлено лінзу Френеля з газожаровою установкою. А дальність видимості вогню збільшилася до 10 миль (18,5 км).

У 1900 році на Чорноморський флот із Франції почали надходити металеві маяки фірми Ейфеля. Саме таку конструкцію і було встановлено замість колишньої споруди Дністровсько-Цареградського маяка. Одночасно змонтували й обертальну установку, а вогонь дороговказу виблискував на 14 миль (майже 26 км).

Під час Великої Вітчизняної війни, у серпні 1944 башту маяка підірвали. Однак для мореплавства Дністровсько-Цареградський маяк мав надто велике значення, тому вже на початку 1945 року було розпочато будівельні роботи, а наприкінці жовтня цього ж року дороговказ повністю відновив свої функції.

У 1977 році ацетиленовий ліхтар замінили на автоматичний електричний світлооптичний прилад (АСА-500). У 1989 році маяк отримав нову металеву вежу, обладнану АСА-500 і круглим щитом видимості заввишки 12 м. Висота нової споруди – 32 метри, а дальність видимості вогню – 16 миль (майже 30 км).

ДУ «Держгідрографія» постійно вдосконалює технічне обладнання маяка та вживає заходи для забезпечення його безперебійної роботи. Наразі Дністровсько-Цареградський маяк оснащений світлодіодним модулем із рідинним охолодженням на основі потужних світлодіодів LED, у 2011 встановлена базова станція «АІС», а у 2019 модернізована апаратура системи «Моніторинг».