Цей рік багатий на поважні річниці маяків. Про 170-річний ювілей Дністровсько-Цареградського дороговказу ми вже писали. А сьогодні хочемо познайомити з ще одним досить відомим маяком, якому цього року виповнилося 100 років – Санжійським.
Санжійський маяк встановили у 1921 році біля села Санжійка, за 10,6 милі на північний захід від Дністровсько-Цареградського гирла. Тут, у Чорному морі зустрічаються дві підводні течії, що йдуть з Керчі і Босфору, які відводять кораблі від берега. Поки не з’явився маяк щоби попередити екіпажі судів про цю небезпеку, на дерев’яній вежі солдати вивішували спеціальні морські прапорці, а в темний час доби – ліхтарі.
Санжейський дороговказ іноді називають “маяком-втікачем”. З кожним роком море потроху «з’їдає» берег, підбираючись до маяка, а той так само помалу пересувається вглиб суші. Перший раз будівлю маяка перенесли подалі від хвиль у 1960 рр. Тоді завершилася трирічна реконструкція дороговказу, під час якої й побудували нову кам’яну вежу. Дальність видимості вогню збільшилася з 12 до 17 миль (майже 31,5 км) а від першого маяка, побудованого у 1921 році, лишилася лише табличка.
Вдруге маяк пересунули у 2011 році – на 80 метрів подалі від берега. Нову вежу збільшили на 9 метрів – для кращої видимості з моря, оскільки маяк встановили у місцині на 3 м нижче попереднього. За рахунок цього, висота вогню над рівнем моря збільшилася на 6 м і зараз становить 41 м.
Реалістична копія Санжійського маяка, висотою понад 2 метри, прикрашає вхід до ФДУ «Одеський район Держгідрографії». Виготовив макет у 2013 році Віктор Дмитрович Маніта – начальник Білгород-Дністровської групи ЗНО філії.
У Санжійського маяка є побратим – Батумський маяк. Він зявився після підписання Меморандуму про дружбу та співробітництво між ДУ «Держгідрографія» та Державною гідрографічною службою Грузії у 2019 році.
